|
До аномалій розвитку зовнішнього вуха належать: відстовбурчення вушних раковин, макротія — велика вушна раковина, мікротія — мала вушна раковина, анотія — відсутність раковини; недорозвиток вушної раковини, який нерідко поєднується з атрезією зовнішнього слухового ходу, вушні додатки, гіпоплазія всього середнього вуха окремо або разом з недорозвитком вушної раковини (мікротія) і слухового ходу.
Спостерігається недорозвиток внутрішнього вуха. Останнє виникає внаслідок впливу токсичних речовин на ембріон.
Лікування. Застосовується відновно-реконструктивна хірургія.
Травми вушної раковини, зовнішнього слухового ходу І барабанної
перетинки Отгематома (оіпаетаіота). Крововилив і скупчення крові у верхній ділянці вушної раковини на її увігнутій частині між хрящем і охрястям. Отгематома має вигляд пухлини синьо-багрового кольору, при пальпації флюктуює. Виникає здебільшого внаслідок травм. Лікування, як правило, пов'язане з пункцією і відсмоктуванням крові та промиванням порожнини. Після цього накладають щільну пов'язку.
В окремих випадках уздовж завитки вушної раковини роблять розріз і порожнину гематоми промивають розчинами антисептиків. Відмороження вушної раковини (соп^еіаііо аигісиїае). Характеризується припуханням, гіперемією (І ступінь), наявністю пухирів (II ступінь), некрозом окремих ділянок шкіри і хряща (III ступінь).
Лікування. Протирають шкіру спиртом, прикладають мазьові пов'язки з антибіотиками і кортикостероїдами. Змертвілі ділянки шкіри та хрящів (III ступінь) видаляють. Призначають ангіопротектори та ноо-тропні препарати.
Перихондрит вушної раковини (регісЬопсІгіііз аигісиїае). Внаслідок інфікування травми різноманітного походження вушної раковини чи гематоми може виникнути запалення охрястя і хряща.
Симптоми: біль у ділянці вушної раковини, її набряк. Шкіра раковини стає гіперемійованою, синюшною. Вушна часточка (сережка) інтактна. Пальпація посилює біль. Внаслідок некрозу хряща вушна раковина спотворюється (деформується, зморщується і зменшується). Лікування. Призначають антибіотики та сульфаніламідні препарати, анальгетйки. Місцево застосовують антисептичні та кортикостероїдні мазі (гіоксизин, оксикорт та ін.). Можна накладати пов'язки з бальзамом Шоста ковського.
Із фізичних методів доцільно застосовувати УФ-опромінювання, струми високої частоти (УВЧ, НВЧ).
За наявності некрозу хряща і накопичення ексудату застосовують хірургічне лікування — послабляючі розрізи в уражених ділянках і некр-ектомію.
Бешиха вушної раковини (егузіреіах аигісиїае). Виникає внаслідок проникнення у шкіру стрептокока (Зігеріососсиз руо^еп.ез) в- разі ушкодження епідермісу. Найчастіше це відбувається за наявності екземи зовнішнього слухового ходу, гострих та хронічних отитів, фурункулів.
Симптоми. У ділянці вуха з'являється сильний біль, який посилюється при доторкуванні. Загальний стан погіршується. Температура тіла підвищується до 38—39—40 °С і вище. Шкіра вушної раковини різко гі-перемійована. Гіперемія має характерний вигляд — блискуча, з язико-подібними виступами і має чіткі та різкі межі з неушкодженою шкірою. Трапляються бульозні форми. У таких випадках на гіперемійованій ділянці шкіри виявляють пухирі, які легко лопаються з виділенням рідкого ексудату.
Лікування. Необхідно призначати антибіотики внутрішньом'язово та сульфаніламідні препарати (бісептол, гросептол та ін.). Поверхню шкіри навколо бешихи обробляють спиртом, а гіперемійовану шкіру — розчинами антисептиків (новоіманін, фурацилін, ектероцид та ін.), а також кортикостероїдними мазями. Дуже корисне УФ-опромінювання (суберитемні дози). Бешиха — захворювання контагіозне і небезпечне для оточуючих, особливо для післяопераційних хворих.
|